Мати та син: як виховати чоловіка

Мати та син: як виховати чоловіка

Дитина дуже чутлива до психічного стану матері. Якщо мама щаслива та умиротворена, малюк росте здоровим та життєрадісним. Зверніть увагу: коли ви спокійні, то й дитина спокійна; варто вам тільки понервувати, вона стає примхливою та неврівноваженою. Дитина – ваш психологічний барометр, за допомогою якого ви можете визначити своє душевне самопочуття. Маля має відчувати, що його люблять, тому не бійтеся розпестити його любов’ю. Це необхідно, щоб дитина благополучно пройшла всі складні моменти першого року життя, коли формується базова довіра до світу.

Якщо немовля багато спілкується зі спокійною та ласкавою мамою, якщо про його потреби регулярно піклуються, у дитини закладається позитивне ставлення до самої себе (мене люблять, отже, я гарна), впевненість у своїх силах та можливостях (адекватна самооцінка), ініціативність. Тоді малюк росте веселим, привітним, допитливим та активним, і до інших людей він ставиться з симпатією та цікавістю. Згодом він навчиться дружити та любити. Якщо ж у малюка не вироблено базову довіру до світу, то й до себе він ставитиметься погано, виросте тривожним, невпевненим у своїх силах, похмурим, агресивним, упертим, а до людей ставитиметься насторожено, що може виражатися у примхах, норовливості, агресивності.

Які ж бувають мами?

Гармонійність виховання хлопчика великою мірою залежить від поведінки матері. Давайте розглянемо «типологію мам» і спробуємо знайти той тип поведінки, який ми реалізуємо по відношенню до сина.

  • Тривожно-активні мами, які постійно перебувають у стані внутрішньої напруги, що проявляється й у зовнішньому занепокоєнні. Способи виховання такої мами характеризуються непослідовністю: то балує, то карає, часто за ті самі вчинки. За таких умов малюк буде рости в неспокійній атмосфері, в якій важко зрозуміти, що він робить правильно, а що – ні. І дитина стає примхливою, тривожною, плаксивою й легко збуджується, що аж ніяк не сприяє її нормальному психічному розвитку.
  • Мами-власниці , які вважають, що дитина народжена, щоб вирішити їхні життєві завдання. Такі мами, говорячи про свою дитину, використовують фрази: «Я народила дитину для себе», «Нехай у сина буде те, чого не було у мене, нехай він досягне того, чого не досягла я». Ця установка свідчить про те, що мама прагне поглинути дитину, злитися з нею, не дати дитині прожити самостійне життя. Таке ставлення заважає побачити індивідуальність дитини, її справжні потреби та схильності. Часто їй не подобається поведінка сина, така мама бачить злу волю малюка, прагнення досадити. І поступово до неї приходить розчарування: вона чекала зовсім на іншого сина. Тут дуже важливо й те, чи збігається стать дитини з материнськими очікуваннями. Якщо ні, то існує ризик, що мама несвідомо придушуватиме якості, властиві дитини, намагатиметься сформувати в ній риси протилежної статі або якісь суперечливі якості.
  • Владно-авторитарні мами, які, не враховуючи психофізіологічні та вікові особливості хлопчика, нав'язують йому свою систему вимог. Така мама насильно годуватиме дитину в той час, коли сама вважає за потрібне; ігноруватиме її плач, залишаючи одну, якщо вважає, що дитині в цей час треба спати. На жаль, такі мами непохитно впевнені в тому, що вони вчиняють правильно, на благо дитини, незалежно від її поведінки. А будь-яка примха чи відмова підкорятися розцінюються як спротив, який треба придушити. Не дивно, якщо у такої мами виросте забитий, замкнутий та емоційно неблагополучний хлопчик. При цьому в нього може сформуватися колосальний внутрішній заряд агресії, який надалі переросте у відкритий негативізм по відношенню до матері чи навіть до всіх представниць протилежної статі.
  • Песимістично-депресивні мами, стан яких найчастіше пригнічений і втомлений. Вони уникають спілкування з дитиною; доглядаючи її, мовчать і посміхаються. Складається враження, що для них виховання сина - це важка та нерадісна ноша. Така мама ніби думає: «Це мій хрест, який доведеться нести все життя!» Малюк не отримує необхідної материнської любові та тепла, а почуття прихильності до матері не формується. В результаті не задовольняється потреба у спілкуванні з дорослими, що може стати причиною затримки психічного розвитку.

Сподіваємося, ви помітили, що в описаних випадках мами не відчувають радість материнства й не бачать у сині особистість. На противагу цим типам, намалюємо портрет ідеальної матері, якою ви й станете.

Така жінка постійно вчиться бути мамою, намагається бути веселою, врівноваженою та спокійною, приймає дитину такою, якою вона є, спостерігаючи за нею і розбираючись у її особливостях. Вона якомога раніше намагається відчути та зрозуміти індивідуальність свого сина та враховувати його потреби, а не приписувати йому свої власні. Її система вимог до дитини реалістична, включає мінімум заборон та максимум знаків поваги та заохочення. Така мама знайома з головною психологічною умовою правильного виховання – визнанням самостійності та незалежності дитини від самого народження.

Як поводитися мамі, якщо вона виховує хлопчика без батька?

Для виховання справжнього чоловіка з неслухняного хлопчика потрібен певний чоловічий ідеал, на основі якого дитина будуватиме свою поведінку. Таким ідеалом у звичайних сім’ях можуть бути батько, дядько, дідусь – загалом, всі ті чоловіки, поряд з якими росте ваше маля.

Чим більше чоловіків у оточенні дитини, тим більше гнучко і різноманітно він будуватиме свою чоловічу поведінку, відносини з іншими людьми, зокрема, з жінками. Якщо у дитини немає батька, вона шукатиме зразок в інших чоловіків. Отже, треба замислитися над тим, які чоловіки дитину оточують. Тупікова ситуація створюється, коли самотні матері виховують синів без чоловіків. Зазвичай, така сім’я побудована на винятковому авторитеті жінки. Мати змушена взяти на себе роль батька, внаслідок чого хлопчик починає сприймати жінку як надзвичайно сильну істоту, яка не потребує захисту, а, навпаки, здатна вирішувати будь-які проблеми.

Якщо ж мама схильна до авторитарності, у хлопчика поступово придушуватиметься чоловіче начало – бажання самостверджуватись і бути лідером. Боротьба з материнським диктатом буде перетворюватися для хлопчика у заперечення, боротьбу проти жіночності у будь-яких її проявах. Непомітно це переходитиме у внутрішню битву з самим собою: все, в чому чоловік, що підростає, запідозрив не-чоловіче начало, він рішуче у собі пригнічуватиме. Будь який безпосередній, щирий прояв, навіть доброту до людей, він розглядатиме як слабкість, як зраду своїй статі, а грубість і нахабство вважатиме головними якостями справжнього чоловіка. Справа в тому, що у світі все має бути в рівновазі. Чим сильніша жінка, тим вона слабша за чоловіка. А сильні чоловіки зростають у слабких матерів.

Щоб не перейти цю грань, необхідно, щоб хлопчик частіше спілкувався з дорослими чоловіками, родичами, друзями, тренером.

Баскетбол
Футбол

Ідеалами для нього можуть слугувати й герої книг та фільмів. Ретельно підбирайте фільми для домашнього перегляду.

Мама ніколи не має забувати, що вона жінка.

На жаль, наші хлопчики практично з самого народження відчувають на собі всі варіанти тиску з боку жінок. У перші роки життя хлопчик більше часу проводить із мамою чи бабусею, які не тільки доглядають його, а й вимагають підкорятися. У дитячому садку хлопчики повинні підкорятися жінкам-вихователям, які карають за бійки та надмірну активність, а за послух та смиренність заохочують та хвалять. У тих випадках, коли ми не маємо рації, не треба соромитися здатися слабкими. Попросіть вибачення за грубий тон, попросіть вибачення, навіть якщо син ще зовсім малий, поясніть свою поведінку, дозвольте собі запитати поради. І ви побачите, що хлопчик не розсердиться, а, навпаки, пожаліє вас. Так він навчиться прощати, бути відвертим і теж визнавати свої помилки.

Тільки через спілкування з іншими чоловіками хлопчик опанує чоловічі форми поведінки, способи вирішення проблем, навчиться висловлювати свою думку та давати оцінку подіям. Тому неправильно вчиняють розлучені мами, які не дозволяють дитині спілкуватися з батьком. Відсутність чоловічого прикладу поведінки дуже сильно ускладнює прилучення до чоловічої субкультури й може бути джерелом невротичних проявів (енурез, заїкуватість, страхи і т. д.).

Як поводитися мамі, яка виховує сина?

  • По-перше, необхідно дати дитині можливість певний час спілкуватися з чоловіками. Це можуть бути дідусь, дядько, двоюрідний брат, знайомий, тренер. Якщо ви скажете, що порядних чоловіків у вашому оточенні немає, то будете не праві, виявите своє підсвідоме небажання, щоб син став справжнім чоловіком.
  • По-друге, акцентуйте увагу сина на поведінці позитивних героїв кіно та книг.
  • По-третє, визнайте за сином право самостійність. На початку підліткового віку відпустіть сина від себе, навчиться поважати його інтереси та друзів, надайте йому більше свободи. Чим раніше ви дасте йому можливість ухвалювати власні рішення (незалежно від того, наскільки вони продумані), тим швидше він навчиться відповідати за свої вчинки, насамперед, перед собою.
  • По-четверте, материнська любов до сина має бути різною, залежно від його віку. У підлітковому та юнацькому віці надмірна материнська любов може стати гальмом у соціальному розвитку хлопчика. Якщо ви не зробите певну дистанцію між собою й сином, він не зможе налагодити своє особисте життя. Якщо син емоційно залежить від матері, це може зруйнувати його власну сім'ю. І дорослий син так і залишиться інфантильним.
  • По-п'яте, не поводьтеся одночасно як батько і як мати. Будьте жінкою-мамою: слабкою, лагідною, люблячою, жіночною. Так ви навчите сина жаліти маму, співчувати їй, підтримувати, допомагати, тобто придбати якості сильного, впевненого чоловіка, який вміє ухвалювати рішення, відповідати за себе та за інших, надавати жінці підтримку та стати її опорою.